Поради батькам

Дитячі поради батькам, бабусям та дідусям

1.   Дорогібатьки, пам'ятайте, що ви самі запросили мене до своєї родини. Колись я залишубатьківську оселю, але до того часу навчить мене, будь ласка, мистецтву бутилюдиною.
2.     Умоїх очах світ виглядає інакше, ніж у ваших. Прошу вас, поясніть мені, що, колиі чому кожен з нас мас в ньому робити.
3.     Моїрученята ще маленькі. Не очікуйте від мене досконалості, коли я застилаю ліжко,малюю або кидаю м'яча.
4.     Моїпочуття ще недозрілі. Прошу, будьте чуйними до моїх потреб!
5.     Щоброзвиватися, мені погрібне ваше заохочення, а не тиск.
6.     Лагіднокритикуйте і оцінюйте, але - не мене, а лише мої вчинки.
7.     Давайтемені трохи самостійності, дозвольте робити помилки, щоб я на них учився. Тоді язможу самостійно приймати рішення у дорослому житті.
8.     Прошу,не робіть усього за мене, бо я виросту переконаним у своїй неспроможностівиконувати завдання згідно з вашими очікуваннями.
9.     Явчусь у вас усьому: словам, інтонації, манері поведінки. Ваші слова, почуття івчинки повертатимуться до вас через мене. Тому навчіть мене, будь ласка, найкращому.Пам'ятайте, що ми разом - невипадково: ми маємо допомагати один одному.
10. Я хочу відчувати вашу любов: частіше берітьмене на руки, пригортайте, цілуйте. Але будьте уважні, щоб ваша любов незатьмарила вам очі і не заважала мені робити у майбутньому самостійні кроки.
11. Любі мої, я вас дуже-дуже люблю! Покажітьмені, то ви також мене любите.

«Якспілкуватися з дитиною»

Спілкуванняна рівних. Рівень очей.
Попроситидитину вас чому-небудь навчити.
Запитуватив дітей поради.
Цікавитисяпланами дитини та їх враховувати.
Запитуватив дитини її річ і стукатися до неї в кімнату.
Проситидопомоги в чому-небудь. Після цього не критикувати.
Даватипосильні доручення-з відомим успіхом.
Схваленнявзагалі (у цілому).
Підтримкау важкій ситуації (навести приклад із власного життя знайти три позитивнихмоменти — оптимістичний погляд на життя).
Несюсюкати з дитиною. Розмовляти як з дорослим.
Зустрічатияк кращого друга і проводжати.
Якщови не праві, просіть вибачення.
Дозволяйтедитині виражати свої почуття і діліться своїми.
Дозволяйтеробити дітям помилки і зустрічатися з їхніми наслідками (негативний досвід — цетеж досвід).
100%-ва увага мінімум 15 хвилин щодня.
Концентруйтеувагу не на помилці, а на тому, як вийти зі складної ситуації.
Тілеснийконтакт 2—3 рази на день мінімум.

"Якпочути свою дитину» (що батьки не повинні робити)"

Накази,команди, що заперечують почуття. (Дитина плаче, розбила коліно, дорослі: «Припини плакати!» — образав дитини гарантована.)
Попередження,застереження, погрози. («Якщо ти ще раз упадеш у цю калюжу...».)
Моралі,проповіді («Учитися — це твій обов'язок» і т. д. Такі моралі викликають нудьгу,а потім і агресію).
Порадиі готові рішення («Я б на твоєму місці...»). Такі поради дратують дитину.
Докази,нотації та висновки («У твоєму віці треба б знати...»). Нотації приводять добажання боротьби і помсти.
Критика,догани, обвинувачення («Усе через тебе...») приводять до уникання невдачі,низької самооцінки.
Оціночнапохвала (не хвалити, а говорити: «Я вважаю тебе...», «Мені подобається...»).
Обзиванняі висміювання (навіть жартівливі).
Здогадита інтерпретація.
Випитуваннята розслідування.
Співчуттяна словах, чутки.
Віджартування,відхід від розмови.

«Щотреба пам'ятати батькам дитини, яка зростає»

Дитинаформується під впливом того оточення, в якому зростає.

Дитина,що зростає в оточенні критики, навчається засуджувати.

Дитина,що зростає в оточенні ворожості, стане агресивною.

Дитина,що зростає в страху, буде всього боятися.

Дитина,що зростає в оточенні жалості, навчиться співчувати самій собі.

Дитина,що зростає в оточенні глузувань, стане сором'язливою і боязкою.

Дитина,що зростає в атмосфері заздрості, заздритиме.

Дитина,що зростає в оточенні заохочення, навчиться бути впевненою у собі.

Дитина,що зростає в атмосфері терпимості, навчиться бути терплячою.

Дитина,що зростає в атмосфері любові, навчиться любити.

Дитина,що зростає в оточенні схвалення, навчиться подобатися самій собі.

Дитина,що зростає в атмосфері визнання, навчиться бути цілеспрямованою.

Дитина,що зростає в атмосфері великодушності, буде щедрою.

Дитина,що зростає в оточенні чесності та справедливості, навчиться бути правдивою ісправедливою.

Порадидля батьків дітей, які відчувають страхи

Якщодитина відчуває страхи:

Приймайтедитину такою, яка вона є, даючи їй можливість змінитися;
Розвивайтев дитині позитивні емоції, частіше даруйте їй свій час і увагу;
З розумінням ставтеся до переживань і страхів дитини; не висміюйте
Їхі не намагайтеся рішучими методами викорінити цей страх;
Заздалегідьпрогравайте з дитиною ситуацію, що викликає страх.

Поради для батьків дітей, схильних до брехні

Якщодитина бреше, додержуйтеся таких правил:

Частішехваліть дитину, заохочуйте її за гарні вчинки;

Якщови впевнені, що дитина бреше, постарайтеся викликати її на відвертість, з'ясуватипричину неправди;

Знайшовшиможливу причину неправди, постарайтеся делікатно усунути її так, щоб розв'язатицю проблему;

Некарайте дитину, якщо вона сама зізнається в неправді, дасть оцінку власномувчинку.

Порадидля батьків щодо спілкування з дітьми,

які мають емоційні труднощі

Емоціївиникають у процесі взаємодії з навколишнім світом. Необхідно навчити дитинуадекватно реагувати на певні ситуації та явища зовнішнього середовища.

Неіснує поганих і хороших емоцій і дорослий у взаємодії з дитиною повиненпостійно звертатись до доступних їй рівнів організації емоційної сфери.

Почуттядитини не можна оцінювати, не слід вимагати, щоб вона не переживала те, що вонапереживає. Як правило, бурхливі афективні реакції — це результат тривалогостримування емоцій.

Потрібнонавчити дитину усвідомлювати свої почуття, емоції, виявляти їх у культурнихформах, спонукати до розмови про свої почуття.

Неслід вчити дитину пригнічувати власні емоції. Завдання дорослих полягає в тому,щоб навчити правильно спрямовувати, виявляти свої почуття.

Неслід у процесі занять з «важкими» дітьми намагатися цілком ізолювати дитину віднегативних переживань. Це неможливо зробити в повсякденному житті, і штучнестворення «тепличних умов» тільки тимчасово вирішує проблему.

Требавраховувати не просто модальність емоцій (негативні чи позитивні), а й їхнюінтенсивність. Надлишок одноманітних емоцій спричиняє негативні явища.

Дляпрофілактики емоційного напруження слід долучати дитину до різних видівдіяльності. Корисним для емоційного розслаблення є застосування гумору.

Зметою ліквідації негативних емоцій потрібно спрямовувати їх у творче русло:мистецтво, поезію, літературу, музику чи заняття танцями.

Ефективністьнавчання дитини володіти своїми емоційними станами значною мірою залежить відособливостей її ставлення до себе. Завищена чи занижена самооцінка суттєвопогіршує самопочуття дитини, створює бар'єри для необхідних змін. У такихвипадках потрібно починати роботу з корекції ставлення до себе, учнівськоїсамооцінки.

РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ ЩОДО ПОВОДЖЕННЯ З АГРЕСИВНОЮ ДИТИНОЮ

Пам’ятайте, що заборона й підвищення голосу – найнеефективніші способи подолання агресивності. Лише зрозумівши причини агресивної поведінки та усунувши їх, ви можете сподіватися, що агресивність вашої дитини подолано.
Дайте дитині можливість виплеснути свою агресію, перенесіть її на інші об’єкти. Дозвольте їй побити подушку або розірвати "портрет» свого ворога, й ви побачите, що в реальному житті агресивність у цей момент знизилася.
Показуйте дитині особистий приклад ефективної поведінки. Не допускайте при ній вибухів гніву або невтішних висловлювань про своїх друзів чи колег.
Нехай ваша дитина в кожний момент відчуває, що ви її любите, цінуєте та приймаєте такою, якою вона є. не соромтесь зайвого разу приголубити або пожаліти її. Нехай вона бачить, що потрібна й важлива для вас.
Стримуйте прагнення дитини провокують сварки з іншими. Треба звертати увагу на недружелюбного погляду одне на одного або бурмотання чого-небудь із образною собі під ніс. Звичайно, у всіх батьків бувають моменти, коли ніколи або бракує сил контролювати дітей. І тоді найчастіше вибухають «бурі».
Не прагніть припинити сварку, звинувативши іншу дитину в її виникненні й захищаючи свою. Намагайтеся об’єктивно розібратися в причинах виникнення непорозумінь.
Після конфлікту обговоріть з дитиною причини його виникнення, визначте неправильні дії вашої дитини, які призвели до конфлікту. Спробуйте знайти інші можливі способи виходу з конфліктної ситуації.
Не обговорюйте при дитині проблеми її поведінки. Вона може переконатися в думці про те, що конфлікти неминучі, і продовжуватиме провокувати їх.
Не завжди варто втручатися у сварки дітей. Наприклад, коли двоє дітей під час гри щось не поділили й почали сваритися, краще поспостерігати за цим конфліктом, але не втручатися в нього, тому що діти зможуть знайти мову, і при цьому вони вчаться спілкуватися одне з одним. Якщо ж під час сварок одна дитина завжди перемагає, а інша виступає «жертвою», варто припинити таку гру, щоб запобігти формуванню страху в переможеного.

Рекомендації батькам щодо поводження з гіперактивною дитиною

В цілому прийоми модифікації поведінки дітей з гіперактивністю можна звести до наступних:

У своїх стосунках з дитиною дотримуйтеся "позитивної моделі". Хваліть її, коли вона на це заслужила, підкреслюйте успіхи. Це укріплює упевненість дитини у власних силах, підвищує її самооцінку.
Уникайте повторень слів "ні" і не "можна".
Розмовляйте з дитиною завжди стримано, спокійно, м'яко.
Давайте маляті лише одне завдання на певний відрізок часу, щоб він міг його завершити.
Для підкріплення усних інструкцій використовуйте зорову стимуляцію.
Заохочуйте дитину за всі види діяльності, що вимагають концентрації уваги (наприклад, робота з кубиками, розфарбовування, читання).
Підтримуйте удома чіткий розпорядок дня. Час їди, виконання домашніх завдань і сну щодня повинно відповідати встановленому режиму.
Уникайте, по можливості, скупчення людей. Перебування в крупних магазинах, на ринках, в ресторанах і т. д. впливає на таку дитину надмірно стимулююче, збуджує дію.
Під час ігор обмежуйте дитину одним партнером. Уникайте неспокійних, галасливих приятелів.
Оберігайте дитину від перевтоми, оскільки це призводить до зниження самоконтролю і наростання гіперактивності.
Надайте дитині можливість витрачати надлишкову енергію. Корисні щоденна фізична активність на свіжому повітрі, тривалі прогулянки, біг, спортивні заняття, ігри.
Постійно враховуйте недоліки дитини.
Гіперактивність може стримуватися за допомогою вищеназваних заходів.

«Покарання. Подумай, навіщо?»

Запам’ятайте правила:

1.Покарання не повинно шкодити здоров’ю – ні фізичному, ні психічному (воно маєбути корисним).

2.Якщо є сумніви (карати чи не карати) – не карайте (ніяких покарань «про всяквипадок»).

3.За один раз – одне покарання. Навіть якщо вчинків скоєно багато, покарання можебути суворе, але одне за все одразу. Покарання – не за рахунок любові. Ні вякому разі не забирайте подарунки на знак покарання.

4.Пам’ятайте про час давності правопорушення. Якщо ви з’ясували, що вчинок скоєнодавно, краще не карайте.

5.Покараний – прощений. Сторінка перегорнулася, не згадуйте про це. Не заважайтепочинати життя спочатку.