Порадник психолога

«Кожналюдина — завжди чиясь дитина» — говорив великий Бомарше.

Поради батькам           Поради учням               Поради вчителям

 

 

 

Дитинство без насильства

Що ми зазвичай розуміємо під насильством?

Найчастіше тількифізичне насильство ми вважаємо насильством.

Нам складно припустити,як часто ми самі демонструємо насильство або стаємо жертвами.

Виявляється, насильство– це ще й:

·                   Погроза нанесення собіабо іншому тілесних ушкоджень;

·                   Невиразні погрози,як-от: «ти в мене дограєшся!»;

·                   Погрози піти, забратидітей, не давати грошей подати на розлучення, розповісти про щось;

·                   Заподіяння шкодидомашнім тваринам ( щоб помститися партнеру);

·                   Ламання та знищенняособистих речей;

·                   Використання брутальнихслів, лайка;

·                   Принижування, ображання,постійне підкреслювання недоліків;

·                   Контролювання, обмеженняв спілкуванні, стеження;

·                   Заборона лягати спати,або насильне позбавлення сну;

·                   Звинувачування у всіхпроблемах;

·                   Крити кування думок,почуттів, дій;

·                   Поводження із ним/нею якіз прислугою;

·                   Ігнорування.

Насильством щодо дітейслід вважати:

·                   Нехтування дитиною;

·                   Нехтування обов’язківстосовно дитини;

·                   Відсутність в сім’їдоброзичливої атмосфери;

·                   Недостатнє забезпеченнядитини наглядом та опікою;

·                   Втягування дитини вз’ясування стосунків між батьками та використання її з метою шантажу;

·                   Недостатнє задоволеннядитини в їжі,одязі, освіті, медичній допомозі, за умови, що батьки матеріальноспроможні зробити це;

·                   Використання алкоголю довтрати самоконтролю над дітьми;

·                   Нездатність забезпечитидитині необхідну підтримку, увагу, прихильність.

Не складно помітити, щовсе це не рідкість у наших сім’ях. Ми не розглядаємо це як щось особливе. Такповодилися наші батьки, батьки їхніх батьків. Така поведінка стала для насзвичною. І часто ми просто не замислюємось над тим, як це може вплинути на нассамих і наших дітей.

Коли виникає конфлікт,дорослі часто так захоплюються ним, що думають тільки про те, як відстояти своюпозицію. Їм однаково, що відбувається в навколишньому світі. Діти, безумовно,не можуть бути сторонніми спостерігачами.

Чи знаєте ви, що:

·                   Діти бачать, чують тапам’ятають більше ніж думають дорослі. Нам здається, що дитина в цю хвилину небере участі в конфлікті (захоплена грою,дивиться телевізор, перебуває в іншійкімнаті). Але насправді діти завжди знають коли батьки сваряться.

·                   Діти різного вікупо-різному реагують, але на всіх дітей, навіть на немовлят, впливає домашнєнасильство.

Будь-яке домашнєнасильство, не залежно від того спрямоване воно безпосередньо на дитину чи іншогочлена сім’ї, травмує дитину!

Як діти реагують нанасильство в сім’ї:

v    Діти зазнають почуттяпровини, сорому і страху, так, ніби вони відповідальні в насильстві, яке їмдоводиться спостерігати.

v    Діти відчувають сум.

v    Діти відчувають гнів, томущо вони не спроможні змінити те, що відбувається в сім’ї.

Як ці переживаннявідбиваються на поведінці дітей?

Вони можуть:

v    Реагувати надтоагресивно;

v    Не визнаватиавторитетів;

v    Бути пасивними чипригніченими;

v    Мати вигляд заляканих;

v    Скаржитися на головнийбіль, постійне відчуття втоми, сонливість тощо.

Пам’ятайте!

В сім’ї дитина пізнає,як взаємодіяти з іншими людьми, як ставитися до себе і до оточення, яквпоратися з труднощами і, за великим рахунком, що таке життя.

 

Коли дитина стала свідком проявів насильства в сім’ї

1.             Допоможіть дитиніподілитися своїми почуттями з кимось із дорослих. Дуже важливо, щоб це булалюдина, якій дитина довіряє. Якщо дитині буде з ким поговорити, її страхи тапочуття самотності зменшаться. Слід обов’язково вислухати дитину до кінця, неперебиваючи та не оцінюючи її. Необхідно дати їй можливість просто висловитите, що накопилося в душі. Дуже важливо, щоб дитина зрозуміла, що розповідь проболісні почуття полегшує біль.

2.                Обговоріть з дитиноюситуацію, що склалася, її причини, можливі наслідки.

3.                Іноді діти вважають себевинними втому, що сталося між батьками. Допоможіть дитині зрозуміти: в тому,наприклад, що батьки сваряться, немає її провини.

4.                Якщо ви відчуваєте, щоне в змозі допомогти дитині, зверніться до сімейного психолога.

Пам’ятайте!

По-справжньому допомогтидитині ви зможете тоді, коли допоможете собі.

Припинити домашнєнасильство можна, навчившись поважати іншу думку, інші індивідуальніособливості, інший стиль поведінки.

Це тільки деякі поради.Спробуйте скористатися ними або знаходьте свої. Не впадайте в розпач, коли щосьне виходить. З часом у вас буде виходити краще і краще. Все у ваших руках. Відвас залежить, чи залишиться все як було, чи зміниться на краще.